8 червня 2026 року Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України презентувало Обрій — єдину інформаційно-аналітичну систему для ринку праці. Вона націлена в першу чергу на подолання проблеми дефіциту кадрів та структурного безробіття. 

Обрій будується як цифрова екосистема кар’єрного супроводу, що веде людину впродовж усього працездатного життя — від профілювання інтересів, навичок у школі та вибору професії до працевлаштування, перенавчання та підвищення кваліфікації. Також система на основі штучного інтелекту допомагає підібрати оптимальну освітню траєкторію та роботу. 

Обрій вибудовує наскрізну цифрову екосистему зайнятості: трудовий шлях людини повністю переходить у Дію.

У фокусі Обрію — 12,5 мільйона економічно неактивних українців, які сьогодні залишаються поза зайнятістю, в тому числі — ветерани, ВПО, люди з інвалідністю, молодь, жінки з дітьми, люди 50+. Обрій є цифровим втіленням реформи зайнятості, у межах якої держава змінює підходи до роботи з цими категоріями: аби системні бар'єри на шляху до роботи перестали бути перешкодою.

«Жодна точкова програма сьогодні не розв’язує комплексних проблем ринку праці в Україні. Тому ми запускаємо його системну перебудову і робимо це частиною економічної політики держави. Обрій — це цифрова інфраструктура нової моделі, яка базується на глибокому аналізі даних. Вперше держава бачить ринок праці цілісно, а не у вигляді розрізнених фрагментів інформації з різних реєстрів. Це дозволить нам точніше прогнозувати потреби бізнесу, адаптувати навчання до реального запиту роботодавців та залучати до ринку праці людей у найвіддаленіших громадах України. До кінця року за допомогою Обрію ми розраховуємо залучити до ринку праці щонайменше 100 тисяч українців», — зазначив Олексій СОБОЛЕВ, Міністр економіки, довкілля та сільського господарства України. 

«Цифровізація починається не з технологій, а з переосмислення процесів. Під час створення Обрію ми переглядали саму логіку взаємодії людини з державою, щоб прибрати зайву бюрократію та об’єднати послуги в єдину систему. Такий підхід дозволяє створювати сервіси, які справді працюють для людей», — наголосив заступник Міністра економіки, довкілля та сільського господарства України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Олександр ЦИБОРТ. 

До кінця червня буде проходити розгортання бета-тестування двох перших публічних сервісів Обрію, які після завершення бета-тесту в липні  будуть доступні користувачам через мобільний застосунок Дія. 

• Грант на професійний розвиток — державне фінансування для оплати навчання за пріоритетною професією або присвоєння чи підтвердження кваліфікації. Це послуга для людей, хочуть знайти своє місце на ринку праці. Заявник обирає напрямок навчання чи кваліфікації, а система автоматично визначає доступність гранту. Заява підписується Дія.Підписом.
• Дистанційне припинення трудових відносин на ТОТ — сервіс для працівників, чий роботодавець перебуває на тимчасово окупованій території. Тисячі українців досі формально працевлаштовані у таких роботодавців, що блокує їм пошук іншої роботи чи виплати по безробіттю. Раніше єдиним виходом було судове рішення. Тепер достатньо заяви в Дії: система перевіряє адресу роботодавця, фіксує дату звільнення й оновлює відомості у державних реєстрах.

Розгортання системи Обрій відбуватиметься впродовж 2026–2027 років: після запуску перших двох публічних сервісів розпочнеться впровадження реєстру працездатних осіб, функціоналу електронного працевлаштування, AI підбору вакансій й навчання, реалізації проактивної підтримки незайнятих осіб тощо. Серед інших послуг, які плануються до запуску найближчим часом — реєстрація безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю.

Довідково:

Обрій — цифрова екосистема ринку праці України, яка вперше об'єднує дані про ринок праці, вакансії та можливості навчання в єдиному цифровому середовищі. Створення Обрію є частиною масштабної програми трансформації та цифровізації ринку праці та зайнятості, яку Мінекономіки реалізує в межах Стратегії зайнятості населення України на період до 2030 року. Платформа має дати державі інструмент для переходу від обслуговування безробіття до управління зайнятістю, а людині — один зрозумілий цифровий маршрут від першого вибору професії до завершення кар’єри. Стратегічна ціль програми — повернути 4,5 мільйона людей до економічної активності до 2035 року. Паралельно триває інтеграція зі стандартами і класифікаціями ринку праці ЄС.

Обрій розробляють Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України спільно з Міністерством цифрової трансформації за участі Офісу ефективного регулювання BRDO. Розробка реалізується за підтримки Програми «Партнерство за сильну Україну» (PFRU), яку фінансують уряди Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. 

Нормативно-правову базу щодо реалізації експериментального проєкту з оптимізації та цифровізації процесів і послуг у сфері праці та зайнятості населення розроблено за підтримки проєкту «Цифровізація для зростання, доброчесності та прозорості» (UK DIGIT), що фінансує UK International Development та впроваджує Фонд Євразія. Виконавчий партнер у реалізації — BRDO.

*За матеріалами сайту:"Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства".

Передумови

У 2024 році на замовлення “U-LEAD з Європою” було проведено дослідження “Моделювання впливу зміни механізму зарахування ПДФО на бюджети територіальних громад”[1], яке показало, що перехід до зарахування ПДФО за місцем проживання платників податків сприятиме зростанню надходжень для більшості малих і середніх громад, значна частина населення яких працює за їх межами. Водночас така зміна може спричинити зниження надходжень до бюджетів громад, які нині отримують значні доходи завдяки концентрації роботодавців на своїй території. У цьому контексті пошук додаткових джерел зміцнення фінансової спроможності територіальних громад набуває особливої актуальності.

Одним із таких резервів є зменшення масштабів неформальної зайнятості та розширення участі населення у легальній економічній діяльності. Неформальна зайнятість безпосередньо впливає на соціально-економічний розвиток територіальних громад, функціонування локальних ринків праці, умови конкуренції та формування дохідної бази місцевих бюджетів, зумовлюючи насамперед недоотримання ПДФО і єдиного податку. Формування ефективної політики у цій сфері ускладнюється тим, що після початку повномасштабної війни регулярний збір статистичних даних щодо неформальної зайнятості було призупинено, а на рівні територіальних громад її системна оцінка раніше не проводилася.

За умов браку офіційної інформації експерти “U-LEAD з Європою” оцінили рівень і структуру неформальної зайнятості, обсяги недоотриманих унаслідок неформальної зайнятості надходжень від ПДФО і єдиного податку, а також потенціал їх зростання на основі даних репрезентативного вибіркового обстеження мешканців територіальних громад, проведеного в межах вищезгаданого дослідження “Моделювання впливу зміни механізму зарахування ПДФО на бюджети територіальних громад”. З повним звітом можна ознайомитися за посиланням/ 

Вплив повномасштабної війни на неформальну зайнятість

За даними обстеження мешканців територіальних громад, рівень неформальної зайнятості зріс із 19,3 % у 2021 році[2] до близько 26,2 % у 2024 році. Цей показник, імовірно, є дещо вищим за середньорічне значення, оскільки опитування проводилося у серпні–вересні — у період найбільших масштабів сезонної зайнятості.

Змінилася і структура неформальної зайнятості. У 2015–2021 роках спостерігалася тенденція до скорочення кількості неформально зайнятих на зареєстрованих підприємствах унаслідок посилення державної політики детінізації. Наразі фіксується зворотна динаміка: частка неформально зайнятих на зареєстрованих підприємствах у структурі неформальної зайнятості зросла з 37 % до майже 45 %. Такі зміни можуть бути пов’язані з припиненням заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану. Одним із чинників також може бути використання неформальної зайнятості як способу уникнення військового обліку.

Традиційно найвищий рівень неформальної зайнятості зберігся у сільському, лісовому та рибному господарстві — понад 60 %. Помітно зріс цей показник у будівництві — до 57 %. Якщо у довоєнний період він мав стійку тенденцію до скорочення, то наразі наблизився до пікового рівня 2015 року.

Найбільше зростання рівня неформальної зайнятості спостерігається у великих міських громадах, які стали центрами тяжіння внутрішньо переміщеного населення та водночас мають значний дефіцит кваліфікованої робочої сили, особливо у будівництві й транспорті, де цей дефіцит частково компенсується залученням неформально зайнятих працівників.

Оцінка втрат бюджетів від неформальної зайнятості

Під втратами бюджетів від неформальної зайнятості розуміється обсяг податкових надходжень, який міг би бути отриманий за умови її повної формалізації. Згідно з розрахунками, у 2024 році вони перевищили 76,4 млрд грн, з яких 67,5 млрд грн припадає на недоотриманий ПДФО, а 8,9 млрд грн — на єдиний податок. У співвідношенні з фактичними надходженнями ці втрати становлять 3,8 % податкових надходжень до загального фонду зведеного бюджету України, 21,0 % надходжень ПДФО із заробітної плати та 16,1 % надходжень єдиного податку з фізичних осіб.

Найбільших втрат зазнають бюджети територіальних громад — на них припадає 66 % загального обсягу втрат, або понад 50,4 млрд грн .Для порівняння, ця сума становить близько 13 % фактичного обсягу податкових надходжень до їхніх бюджетів.

Потенціал зростання бюджетних надходжень унаслідок формалізації неформальноїзайнятості

Потенціал зростання бюджетних надходжень відображає очікуване збільшення надходжень від ПДФО та єдиного податку, яке може бути досягнуте в разі зниження рівня неформальної зайнятості унаслідок реалізації відповідних заходів. Оцінки базуються на диференційованому підході, що враховує соціально-економічну природу різних форм неформальної зайнятості, регуляторні практики, поширені у країнах ЄС, а також поточні інституційні умови в Україні.

Розрахунки не ґрунтуються на припущенні про повне викорінення неформальної зайнятості: окремі її форми мають обмежений фіскальний ефект, а витрати на їх легалізацію можуть перевищувати очікувані вигоди або мати негативні соціальні наслідки. Зокрема, самозайнятість у межах особистих селянських господарств у багатьох малих, особливо віддалених громадах виконує переважно адаптаційну функцію і не розглядається як реалістичне джерело приросту бюджетних надходжень у середньостроковій перспективі. Натомість неформальна зайнятість у формальному секторі є значно більш доступною для регуляторного впливу, і саме в цьому сегменті формалізація може забезпечити найбільший фіскальний ефект. Такий підхід дозволяє уникнути завищення оцінок і зосередити увагу на тих напрямах, де формалізація є найбільш доцільною та результативною.

За результатами сценарних розрахунків, потенціал збільшення податкових надходжень становить від 19,5 до 30,1 млрд грн. Надалі наведено середній сценарій, який розглядається як найбільш реалістичний для України. Згідно з ним, обсяг додаткових податкових надходжень може скласти 25,9 млрд грн, або 34 % загального обсягу втрат від неформальної зайнятості, у тому числі від ПДФО — 24,6 млрд грн (відповідно 36 %), від єдиного податку — 1,2 млрд грн (14 %).

Із цієї суми:

• 6,2 млрд грн ― до державного бюджету
• 3,3 млрд грн ― до обласних бюджетів
• 16,4 млрд грн ― до бюджетів територіальних громад.

Найбільші можливості для формалізації трудових відносин пов’язані з неформально зайнятими найманими працівниками на підприємствах формального сектору. Потенціал формалізації у цій групі оцінюється на рівні близько 40 %. Водночас цей показник суттєво диференціюється залежно від розміру підприємства та виду економічної діяльності: на підприємствах із чисельністю працівників понад 50 осіб він перевищує 70 %, тоді як на малих підприємствах із кількістю зайнятих менше 5 осіб становить менше 20 %. Загалом за рахунок цього сегмента неформальної зайнятості можна додатково залучити близько 18,5 млрд грн.

Якщо перехід до зарахування ПДФО за місцем проживання платників податків забезпечить більш справедливий розподіл ресурсів і зменшення нерівності між громадами за рівнем податкоспроможності, то політика формалізації зайнятості може стати додатковим інструментом компенсації для громад, які зазнають втрат унаслідок такої зміни. Відповідно подальший аналіз відмінностей між типами територіальних громад за обсягами втрат бюджетних надходжень від неформальної зайнятості та оцінка потенціалу їх зростання здійснюються з урахуванням припущення, що ПДФО зараховується за місцем проживання особи, з доходів якої він сплачується.

Хоча рівень неформальної зайнятості у малих територіальних громадах із чисельністю населення менше 50 тис. осіб є вищим, найбільший приріст податкових надходжень від формалізації зайнятості можуть отримати великі міста.

Це зумовлено концентрацією у них значної кількості неформально зайнятих найманих працівників із вищими, порівняно із середніми по країні, заробітними платами. Натомість у малих, особливо віддалених громадах, помітну частку неформально зайнятих становлять особи, які працюють у власних домогосподарствах і реалізують частину виробленої продукції на ринку, однак фіскальні втрати від цієї категорії залишаються незначними через низький рівень доходів і переважно сезонний характер такої діяльності.

Податкові надходження до бюджетів також можуть помітно зрости і за рахунок зменшення різних проявів так званої незадекларованої праці. Концепція незадекларованої праці (undeclared work) широко використовується у країнах ЄС та, окрім неформальної зайнятості, охоплює й інші форми приховування економічної діяльності, зокрема виплату заробітної плати “в конвертах” та використання різних юридичних форм — наприклад, фіктивної самозайнятості, договорів на стажування або аутсорсингових контрактів — для маскування фактично найманої праці.

В Україні фіктивна самозайнятість, коли працівник формально зареєстрований як ФОП, але фактично перебуває у відносинах найманої праці, часто використовується роботодавцями для зменшення витрат на сплату податків і соціальних внесків, а також для уникнення виконання вимог трудового законодавства. З урахуванням того, що втрати ПДФО частково компенсуються сплатою єдиного податку, чисті втрати від поширення фіктивної самозайнятості оцінюються приблизно у 7,4 млрд грн, з яких 3,2 млрд грн припадає на державний бюджет, 0,9 млрд грн — на обласні бюджети та 3,3 млрд грн — на бюджети територіальних громад. Ці оцінки мають орієнтовний характер, оскільки частина респондентів могла не повною мірою розуміти правову природу своїх трудових відносин або надавати неповну інформацію щодо умов і розміру оплати праці.

Рекомендації

Ретроспективний аналіз засвідчує, що рівень неформальної зайнятості може суттєво знижуватися за умови реалізації послідовної та ефективної державної політики. У 2015–2021 роках, на тлі активізації державних заходів, включаючи посилення інспекційних перевірок, цей показник зменшився з 26,2 % до 19,3 %. Міжнародні порівняння свідчать, що потенціал його подальшого скорочення в Україні залишається значним.

Можливості формалізації зайнятості та її часові горизонти значною мірою залежать від ефективності державної політики, яка має бути диференційованою та поєднувати контрольні заходи з інструментами підтримки підприємництва й розширення можливостей легальної зайнятості. Важливу роль у реалізації такої політики мають відігравати органи місцевого самоврядування, з огляду на їхню близькість до місцевої економіки та краще розуміння особливостей локальних ринків праці. Це потребує розвитку системної взаємодії між органами місцевого самоврядування, Держпрацею, податковими органами та іншими державними інституціями. З урахуванням цього доцільно:

• запровадити процедури регулярного обміну інформацією між Держпрацею та органами місцевого самоврядування, а в перспективі — створити інформаційно-аналітичну систему моніторингу фінансового та соціально-економічного розвитку територіальних громад на основі даних державних реєстрів та інших джерел
• нормативно визначити порядок взаємодії між Держпрацею та органами місцевого самоврядування, включаючи процедури подання інформації про можливі порушення трудового законодавства, строки її розгляду, порядок реагування та інформування про результати
• розглянути можливість запровадження фінансових стимулів для органів місцевого самоврядування щодо участі у протидії неформальній зайнятості, зокрема через спрямування частини штрафів за порушення трудового законодавства до місцевих бюджетів. Досвід 2019–2021 років свідчить, що такий підхід підвищував зацікавленість органів місцевого самоврядування у виявленні неформальної зайнятості.
• створити постійні механізми координації між Держпрацею, податковими органами, органами місцевого самоврядування, службою зайнятості та іншими заінтересованими сторонами.

Окремим напрямом є інтеграція механізмів запобігання неформальній зайнятості у планування повоєнної відбудови. З огляду на значні потреби у робочій силі та масштабне використання бюджетних і донорських коштів, доцільно передбачити спеціальні вимоги до підрядників, які реалізовуватимуть проєкти відбудови. Міжнародна практика свідчить, що ефективне запобігання використанню неформальної праці забезпечується поєднанням кваліфікаційних вимог до учасників тендерів, перевірки кадрової спроможності, регулярної звітності щодо залученої робочої сили та контролю за дотриманням законодавства під час виконання робіт. Пропонується:

• передбачити у тендерній документації та договорах вимогу щодо використання лише формально оформлених працівників для виконання робіт, які за своєю природою передбачають трудові відносини. Подібні підходи застосовуються у країнах ЄС відповідно до Директиви 2014/24/ЄС Європейського парламенту і Ради від 26 лютого 2014 року про публічні закупівлі
• посилити вимоги до підтвердження кадрової спроможності учасників тендерів, зокрема щодо чисельності працівників, ключового персоналу, плану залучення робочої сили та субпідрядників
• запровадити регулярну звітність підрядників щодо використання робочої сили під час виконання контрактів
• забезпечити системний контроль за дотриманням підрядниками вимог законодавства щодо оформлення трудових відносин і умов праці протягом усього періоду виконання контрактів[3].

 *За матеріалами сайту:"Децентралізація".

Вперше команда очільників лікарень прифронтового регіону працює у Франції, вивчаючи досвід провідних медичних центрів та сучасні підходи до організації системи охорони здоров’я.

Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України продовжує серію регіональних семінарів, присвячених роботі Єдиної державної платформи сільськогосподарських знань та інновацій AKIS. Наступний онлайн-захід відбудеться 11 червня для аграріїв Східного регіону.

До участі запрошуємо агровиробників Харківської, Сумської, Полтавської, Дніпропетровської, Донецької та Луганської областей, а також представників дорадчих служб, наукових та освітніх установ і всіх, хто зацікавлений у розвитку сучасного агросектору.

Під час семінару учасники дізнаються, як працює платформа AKIS, які сервіси та можливості вона надає користувачам і як використовувати її для отримання актуальних знань, обміну досвідом та пошуку інноваційних рішень для агровиробництва.

Окрему увагу приділять навчанню користувачів та обговоренню подальшої співпраці з регіонами. Це дозволить адаптувати розвиток платформи до практичних потреб аграріїв і зробити її ще кориснішою для роботи на місцях.

Дата: 11 червня
Час: 11:00–12:00
Формат: онлайн (Google Meet)
https://meet.google.com/jxu-tjzg-xzx

Нагадаємо, що регіональні презентації AKIS вже відбулися 18 травня для аграріїв Західного регіону та 4 червня для Центрального. Серія заходів покликана допомогти якомога ширшому колу користувачів ознайомитися з можливостями нової цифрової платформи та долучитися до її розвитку.

Довідково:

Єдина державна платформа сільськогосподарських знань та інновацій AKIS (Agricultural Knowledge and Innovation System) запрацювала у квітні 2026 року. Платформа об’єднує агровиробників, дорадчі служби, науковців, освітні установи та органи влади в єдиному цифровому просторі для обміну знаннями, практичним досвідом та сучасними рішеннями. Її мета – зробити якісні фахові знання доступнішими для кожного учасника аграрного сектору.
*За матеріалами сайту:«Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України».

Міністерство розвитку громад та територій України провело четверте підсумкове засідання Секторальної робочої групи «ЖКГ» тематичної підгрупи «Житло», присвячене побудові системи соціального житла в Україні. 

Участь у засіданні взяли представники Європейської Комісії, Світового банку, Європейського інвестиційного банку, міжнародних фінансових організацій, народні депутати, представники громад та експертного середовища.

Під час засідання обговорили майбутню модель соціального житла в Україні, її законодавчу основу, фінансові механізми, інституційну архітектуру та можливості масштабування за підтримки міжнародних партнерів та приватного сектору.

Соціальне житло розглядається не лише як інструмент забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб або інших вразливих категорій населення. Йдеться про створення нової системної моделі житлової політики, яка сприятиме соціальній інтеграції, підтримці мобільності робочої сили та відновленню громад.

«Для нас це питання значно ширше, ніж просто будівництво житла. Ми говоримо про формування нової системної моделі доступу до житла, підтримки внутрішньо переміщених осіб, ветеранів, забезпечення мобільності робочої сили та загалом нової архітектури житлової політики України», — зазначила заступниця Міністра розвитку громад та територій України Наталія КОЗЛОВСЬКА.

Окрему увагу учасники приділили міжнародному досвіду створення систем соціального житла, механізмам змішаного фінансування, ролі держави та громад, а також залученню приватного сектору до реалізації житлових проєктів. 

«Потреби України у житлі сьогодні надзвичайно великі. Водночас будівництво нового соціального житла саме по собі не може повністю вирішити це питання і не завжди є найбільш економічно ефективним рішенням. Система має пропонувати різні інструменти та відповідати різним потребам людей. Не менш важливо забезпечити сталість такої моделі, враховуючи не лише капітальні інвестиції, а й подальше утримання житла. Окрема роль у цьому належить муніципалітетам, які мають управляти цими активами та потребують для цього відповідних фінансових інструментів», — зазначив операційний менеджер Світового банку Кевін ТОМЛІНСОН. 

Як зазначив заступник начальника підрозділу Європейської Комісії Лукаш Весели, у країнах Європейського Союзу розвиток соціального житла підтримується через фінансові інструменти, зокрема за участі Європейського інвестиційного банку. Одним із поширених підходів є надання грантів і позик для реалізації програм соціального житла.

 У фокусі дискусії були також питання недопущення створення ізольованих соціальних кварталів та забезпечення інтеграції майбутніх мешканців у життя громад.

За результатами обговорення учасники засідання відзначили, що підготовка законодавчої бази для запуску системи соціального житла перебуває на завершальному етапі.

За словами Наталії КОЗЛОВСЬКОЇ до кінця червня Міністерство планує представити проєкт закону про соціальне житло, який стане основою для формування повноцінної системи соціального орендного житла в Україні.

*За матеріалами сайту:"Міністерство розвитку громад та територій України".