Днями ГО «Інститут громадянського суспільства» провів круглий стіл а тему: «Планування відновлення територіальних громад і регіонів у контексті євроінтеграції України і воєнних викликів».

Під час заходу, зокрема, йшлося про напрацьовані командою проєкту підходи до оновлення Державної стратегії регіонального розвитку, пропозиції щодо вдосконалення системи фінансування відновлення та розвитку на регіональному і місцевому рівнях, а також пропозиції стосовно визначення функціональних типів територій в Україні.

Експерт проєкту Юрій Третяк розповів, що в економічній науці та практиці існують два визначальні підходи, які застосовуються для стимулювання регіонального економічного зростання і розвитку у країнах:

• територіально- або просторово-нейтральний,
• територіально-орієнтований.

«Основою всіх політик ЄС, куди інтегрується Україна, є саме територіально-орієнтований підхід, адже він забезпечує гармонійний розвиток усіх територій ЄС завдяки підтримці розвитку найменш розвинутих регіонів. Ті країни, які сповідували перший підхід – насамперед країни Південної Америки, – зазнали значних економічних та соціальних розривів у своєму розвитку, а столичні й великі міста, в які перемістилася значна частина населення з периферії, не впоралися з надто швидким зростанням міст, і це негативно вплинуло на якість життя людей у таких містах», - зазначив Юрій Третяк.

За його словами, територіально-орієнтований підхід передбачає, що будь-яка територія має потенціал. Важливою є система інституцій на трьох основних рівнях: національному, регіональному і місцевому, яка спрямовує свої зусилля на розкриття прихованого і часто недооціненого потенціалу розвитку всіх територій.

«Саме через такий підхід ЄС спрямовує структурні фонди на розвиток регіонів, і саме такий підхід він вимагатиме від України. Тому нам вкрай важливо почати нарешті застосовувати територіально-орієнтований підхід у плануванні та реалізації всіх державних політик і на всіх рівнях, особливо у плануванні та реалізації відновлення. Для цього слід в інший спосіб підійти до оновлення Державної стратегії регіонального розвитку, регіональних і місцевих стратегій», - вважає експерт.

Під час круглого столу були розглянуті також пропозиції експертів щодо вдосконалення системи фінансування відновлення та розвитку на регіональному і місцевому рівнях.

Експерт Василь Федюк представив такі пропозиції:

• зберегти Державний фонд регіонального розвитку і його місію, адже завдяки йому частина територіальних громад здобули значний досвід у сфері проєктного управління, що є важливою умовою для успішного відновлення;
• активніше застосовувати муніципальні запозичення, адже з 2024 року сільські та селищні територіальні громади разом з міськими громадами отримають можливість здійснювати внутрішні та зовнішні запозичення за погодженням з Мінфіном;
• використовувати державно-приватне партнерство як механізм залучення приватного фінансування.

Експерт проаналізував ефективність і доцільність застосування запропонованих інструментів, зазначивши що останній, державно-приватне партнерство, хоч і досить складний у використанні, але в нинішніх умовах може бути використаний поряд з іншими. Головне – посилювати інституційну спроможність громад, проводити навчання і розумітися на можливостях, які можна застосовувати для відновлення і розвитку, зазначив він.

Директор з науки і розвитку ГО «Інститут громадянського суспільства» Анатолій Ткачук представив пропозиції стосовно визначення функціональних типів територій в Україні.

Він запропонував виокремити:

• території відновлення (уражені війною),
• сільські території,
• території, що підлягають економічній реструктуризації,
• прикордонні території в несприятливих умовах,
• гірські території,
• регіональні полюси зростання (РПЗ),
• міські агломерації.

Зазначені пропозиції увійшли в законопроєкт щодо внесення зміни до законів «Про засади державної регіональної політики» та «Про регулювання містобудівної діяльності».

Експерт наголосив, що в умовах обмежених ресурсів важливо не допустити надмірної кількості територій, віднесених до функціональних типів, бо це може дискредитувати сам підхід застосування цього інструменту регіональної політики.

Аналізуючи оприлюднену інформацію про визначення переліку територій відновлення, він наголосив, що таке визначення непродумане і не матиме реалізації, оскільки не забезпечене ресурсами, і зазначив, що необхідно змінити критерії визначення територій відновлення.

Команда проєкту розробила відповідні пропозиції:

«Територія відновлення – територіальна громада, територія якої повністю чи частково знаходилась у зоні бойових дій, або перебувала під тимчасовою окупацією, або зазнала руйнувань за умови, що в результаті цього перевищено хоча б один із таких показників:

• зруйнована чи пошкоджена критична інфраструктура, що забезпечувала понад ___% жителів громади;
• зруйнована соціальна інфраструктура (освітня, медична), що забезпечувала понад ___% жителів громади відповідних категорій;
• зруйновано чи є непридатним для проживання житловий фонд, що забезпечував проживання понад ____% жителів громади;
• зруйновано чи припинено діяльність економічних суб’єктів, що забезпечували понад ___% зайнятості працездатного населення громади;
• скорочення населення внаслідок війни склало понад ____% від усього населення громади станом на 01.01.2022 року.

Експерт також привернув увагу присутніх до необхідності урахування того, що рішення стосовно об'єктів відновлення слід ухвалювати індивідуально, виходячи з конкретної ситуації, і навів приклад однієї із громад Чернігівщини. Там у результаті бойових дій зруйновано будівлі трьох шкіл із 30, які є у громаді. Але при цьому вони були ще до війни закриті й не діяли. Питання – чи варто їх відбудовувати? Подібних питань виникатиме значна кількість, спрогнозував Анатолій Ткачук.

*за матеріалами сайту "Децентралізація"