Боротьба за життя: як громадам розвиватись, щоб вижити

Не всі громади можуть "дожити" до наступних виборів. Деякі з них будуть переформатовані і приєднані до сусідніх громад. Але не все так погано, як здається на перший погляд. З одного боку, люди не отримають того результату, на який мали надію в перші роки новоутворених громад, та точно будуть розчаровані. З іншого - на місцях буде менше політичних  “хотілок” та більше логіки в об’єднанні чи виборі керівників.

Стратегія для розвитку, а не збору пилюки

Державна стратегія — регіональна — стратегія громади. Такою має виглядати структура стратегій в Україні. Ініціатори мотивують таку централізацію тим, що має бути розуміння, куди і як ми розвиваємось, а всі стратегії повинні синхронізуватись. Тут важливо, щоб стратегії були не тільки на папері й для того, щоб Державний фонд регіонального розвитку дав гроші (без стратегій не буде державного фінансування), а відповідали можливостям громади та говорили про перспективи. Можна записати будь-який популярний напрямок для розвитку, але якщо для цього немає основи, то результату не буде й після мільйонних вкладень.

Громадам варто не тільки навчитись писати правильні стратегії та відчувати себе. Важливо розуміти, що відбувається у сусідніх громадах. І документи сусідів мають перегукуватись. Не потрібно в кожній громаді будувати ту ж саму велику інфраструктуру та розвивати одні й ті ж сфери. Так ви будете конкурувати за одних і тих самих людей та джерела фінансування.

Для прикладу: один ліцей, великий мультифункціональний спорткомплекс чи станція пожежної безпеки на кілька сусідніх громад. Це дозволить швидше їх зробити, дешевше обслуговувати (ніж кожна громада окремо) і зекономити гроші для інших сфер.

Те ж стосується і розвитку певних сфер економіки. Не можуть всі розвивати туризм — туристів не вистачить, чи крафтові вироби — вони втратять особливість і обсяги продажу будуть невеликими.

 

Розвиткові проєкти — це не про вікна та двері

Від старту децентралізації всі — від керівників громади до прем’єр-міністрів — постійно говорили та говорять про розвиткові проєкти. Але скільки таких ви зможете назвати? Ото ж бо й воно! Гроші, зазвичай, вкладають в соціальну інфраструктуру, навіть не думаючи, чи буде кому її використовувати за 5-10 років. Для чого громаді школа на 500 місць, якщо там всього 300 учнів? Є прогноз росту населення?

Такі проєкти стануть якорями на бюджетах громад, тому що треба буде платити комунальні послуги, а ціни на них будуть тільки рости. Потрібно обслуговувати, а з часом і проводити ремонтні роботи, вже без грошей з обласного чи державного бюджетів.

Наразі більшість громад мислить “сьогоднішнім днем”: нові вікна, двері чи будинок культури з пультом, якого немає навіть на обласних телеканалах. А треба думати, з чого буде формуватися бюджет громади в майбутньому, коли кількість субвенцій та дотацій зменшиться. Те, що школа на 500 місць, не означає, що там буде працювати більше, ніж треба, вчителів і платити ПДФО.

 

Інвестиції — за межами теоретичних понять

Десь, хтось, колись розказав керівникам громад, що треба залучити велике підприємство, яке буде платити великі податки, та тоді “всі заживемо”. Через цей недолугий міф, громади тільки страждають, бо постійно “в погоні” за цим інвестором.

Насамперед, варто зрозуміти, що головними інвесторами громади є люди, які там живуть і працюють, та бізнес, що розвивається на місці. Податок на доходи фізичних осіб вкрай важливий для бюджетів громад, від його сплати залежать всі бюджети, бо його частка в доходах громад — найбільша. Відповідно, громади не повинні нарікати на фіскальні органи, а самі вже працювати як з мешканцями, так і з бізнесом, щоб заробітна плата була тільки “білою”.

Для багатьох конкурсів проєктів потрібне співфінансування. На Львівщині переможці конкурсу проєктів місцевих ініціатив залучили небюджетні внески в розмірі 49,3 млн грн. А це якраз гроші людей та бізнесу. Якби ці проєкти були розвиткові, створювали робочі місця чи умови для розвитку бізнесу, то в майбутньому вони б згенерували надходження в бюджет. А так просто будуть вікном, стовпом чи проєктором в школі.

 

Управління на основі даних

Лише наявність даних про громаду та її мешканців (платників податків та отримувачів допомоги й заробітної плати) дозволить приймати ефективні рішення, які будуть направлені на розвиток. Можна чекати перепису населення, але він не дасть всієї потрібної інформації для громад. Для прикладу, зараз актуальна тема енергоефективності. Скільки громад мають свого енергоменеджера, аналізують витрати всіх комунальних установ, мають перелік з черговістю їх модернізації для зменшення витрат?

Проблема з оптимізацію освітньої мережі теж показує, що даними користуються дуже рідко, або взагалі не мають. Є бюджети, де витрати на освіту складають до 80%. Чи можливий розвиток в таких громадах? Ні. Тому варто не просто закрити кілька шкіл і тішити себе економією кількох мільйонів. Має бути аналітика, прогноз і розписаний план дій мінімум на п’ять років для скорочення витрат на утримання та збільшення внеску для розвитку якості освіти. А так наразі ми рахуємо приміщення, дітей і вчителів, але не маємо нормального аналізу, прогнозу та акценту на якості.

 

Конкуренція громад

Зі зменшенням фінансування з державного бюджету, конкуренція між громадами стає все жорстокішою. Часто гроші залучаються тільки тому, що була можливість. Тут якраз прослідковується відсутність стратегій та їх синхронізації. Але є й проблема з рівними можливостями громад. Наприклад, розподіл так званого “соцеконому” (субвенція на соціально-економічний розвиток – ред.) від народних депутатів не поширювався на всі громади Львівщини. Хтось зміг завдяки народному депутату залучити десять мільйонів, а комусь дісталось тільки 100 тисяч гривень. Відсутні однакові для всіх правила та зрозумілі прозорі принципи розподілу коштів, а це породжує політичну корупцію і жертвування однією громадою заради іншої.

Конкуренція буде посилюватись. Тому важливо, щоб була нівельована політична складова, а громади конкурували розвитковими проєктами, а не “яскравими обгортками”, що з часом стануть баластом для бюджету громади.

 

Смерть — це не завжди кінець, а й початок нового життя

Прогнозую, що не всі громади виживуть, і на місцевих виборах у 2025 році кількість громад буде меншою. І це добре, бо залишаться тільки спроможні та ті, які можуть розвиватись, а не тільки виживати. Нові об’єднання теж можуть стати неефективними, бо, фактично, одна чи кілька громад, що навчились працювати, отримають нові населені пункти, як якір. Але цей й ресурс, як людський, так і інфраструктурний. Якщо зумів раз, то зможеш і вдруге.

 

 

Автор: журналіст Станіслав Безушко для Lviv.Media

Члени Асоціації 

 
 
За результатами виборів 25.10.20 року у області обрано 56 голів сільських, селищних, міських громад та місцевих рад і сформовано склад 7 нових районних рад.
 
У складі Асоціації об’єдналися 53 громади, 7 районних рад та Харківська обласна рада, що складає 95,3% від загальної кількості рад Харківщини. Детальніше...