21 жовтня 2020 року Правління Асоціації схвалило Заяву щодо подання групи народних депутатів України до Конституційного суду України про неконституційність окремих положень Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» та Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів».

Конституційні подання щодо конституційності окремих положень Закону «Про добровільне об'єднання територіальних громад» (надійшло до Конституційного Суду України 19 жовтня 2020 р.), а також щодо конституційності Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» (надійшло до Конституційного Суду України 20 жовтня 2020 р.), викликають подив у членів Асоціації, яка об'єднує 98% всіх сільських, селищних, міських та районних рад регіону, та змушують ставити низку питань до авторів та підписантів цих документів, а також спонукає задуматися про наслідки.

Передовсім, звертає на себе увагу те, що подання з'явилися саме на передодні чергових місцевих виборів, які мають відбутися 25 жовтня.

Нагадуємо, що Закон «Про добровільне об'єднання громад» був прийнятий ще у 2015 році. Але не у той час, або тоді, коли обласні ради були усунені від процесу формування перспективних планів, деякі народні депутати, які зараз поставили свої підписи під поданням щодо конституційності цього закону, також входили до складу парламенту або були на керівних посадах в органах виконавчої влади й активно сприяли реалізації положень закону, який наразі вимагають зробити предметом конституційного впровадження.

Так саме, й народні депутати, які підготували та поставили підписи під поданням щодо конституційності Постанови Верховної Ради «Про утворення та ліквідацію районів», що була прийнята 17 липня 2020 року, чомусь зволікали до останнього тижня виборчого процесу.

Отже, такі дії виглядають політично мотивованими, а не спрямованими начебто на захист інтересів місцевого самоврядування, територіальних громад та їх мешканців.

Більшу тривогу, насправді, викликає те, що в котре місцеве самоврядування стало заручником політичних ігор у столиці. При цьому ті, хто починає ці ігри, мало переймається яким чином ця гра відіб'ється на самих громадах та їх мешканцях. А наслідки неважко передбачити.

Головне, будуть зведені нанівець усі здобутки реформи місцевого самоврядування та децентралізації, де основою є створення спроможних територіальних громад, як адміністративних одиниць базового рівня, формування спроможного субрегіонального рівня шляхом укрупнення районів. Тільки-но громади отримали хоча б які сприятливі умови для розвитку, можливість вирішити питання, на які десятиріччями не вистачало управлінських та матеріальних ресурсів, як вони водночас волею безвідповідальних політиків будуть позбавлені всього цього.

До того ж, визнання неконституційними положень Закону «Про добровільне об'єднання громад, ставить під сумнів правомірність виділення бюджетних коштів на розвиток інфраструктури громад, утримання новостворених місцевих рад та виплату заробітної плати працівникам їх виконавчих структур, а також бюджетні витрати на соціальну сферу та медицину. А також прийнятих рішень щодо управління земельними ресурсами, комунальним майном, надання адміністративних послуг. Цей перелік можна довго продовжувати.

Обидва подання підводять під загрозу увесь виборчий процес та конституційне право громадян на волевиявлення, яке вони мають реалізувати 25 жовтня 2020 року.

Ще раз наголошуємо, реформа місцевого самоврядування, при всіх її здобутках та прогресивних кроках, залишається вразливою у контексті «великої політики» допоки не будуть внесені відповідні зміни до Конституції України. Це важливий урок, який ми вже можемо винести з виборчої кампанії до місцевих рад 2020 року.