28 липня 1765 року указом імператриці Катерини II прийнято маніфест «Об учреждении в Слободских полках приличного гражданского устройства, и о местопребывании Канцелярии Губернской и Провинциальной».
Цим маніфестом було ліквідовано поділ Слобожанщини на полки та створено Слобідсько-Українську губернію з центром у м. Харкові.
Вона складалася з п'яти провінцій: Охтирської, Ізюмської, Острогозької, Сумської та Харківської.
Першим губернатором було призначено Щербініна Євдокима Олексійовича (1720 (?) - 28.11.1783). Посаду губернатора він обіймав з березня 1765 по червень 1775 року.
За ініціативи Євгена Петровича Кушнарьова 20 серпня 2004 року поруч із Будинком рад у м. Харкові першому губернатору Щербініну Євдокиму Олексійовичу було встановлено пам'ятник.
25 квітня 1780 року указом Катерини II замість Слобідсько-Української губернії засновано Харківське намісництво з центром у Харкові. До складу Харківського намісництва увійшло 15 округів: Білопільський, Богодухівський, Валківський, Вовчанський, Золочівський, Ізюмський, Краснокутський, Лебединський, Миропільський, Недригайлівський, Охтирський, Сумський, Харківський, Хотмизький та Чугуївський.
Святкове відкриття намісництва відбулося 29 вересня 1780 року за участю генерал-губернатора, графа П.О. Румянцева-Задунайського.
12 грудня 1796 року імператор Павло І підписав указ «О новом разделении государства на губернии», у якому зазначено: «Повелеваем отныне впредь состоять нижеписанным губерниям: Слободско-Украинской вместо бывшей Харьковской...».
У 1835 році Слобідсько-Українська губернія в ході чергової реорганізації була перейменована в Харківську губернію. До складу губернії входило 13 повітів.
У 1861 році скасовано кріпосне право. Одночасно було засновано волость як базову адміністративно-територіальну одиницю. Таким чином адміністративно-територіальний поділ набув такої ієрархії: губернія - повіт - волость.
У 1864 році створено земства (повітові та губернські) як органи місцевого самоврядування.
Діяльність земств Харківської губернії здійснювалася протягом 1864-1918 років.
У грудні 1917 року в Харкові відбувся І Всеукраїнський з'їзд рад, який проголосив Україну республікою Рад. З грудня 1919 року по червень 1934 року Харків був столицею УСРР (Української соціалістичної радянської республіки).
9 лютого 1932 року IV позачергова сесія Всеукраїнського центрального виконавчого комітету XII скликання прийняла постанову «Про утворення обласних виконавчих комітетів на території УСРР» відповідно до якої 27 лютого 1932 року була створена Харківська область. Спочатку до неї входили території сучасних Харківської, Сумської та Полтавської областей.
У нинішніх межах область існує з 1938 року. Сьогодні до складу Харківської області входять: 27 районів, 7 міст обласного значення, 10 міст районного значення, 9 районів у містах, 61 селище міського типу, 172 селища та 1510 сіл. Загалом у Харківській області налічується 1760 населених пунктів. Площа області становить 31,4 тис. кв. км.
Рішенням Харківської обласної ради V скликання від 29 жовтня 2009 року № 1412-V «Про відзначення Дня Харківської області» визначено 1765 рік як рік заснування на теренах Слобожанщини першого адміністративно-територіального утворення із центром у м. Харкові – прообразу Харківської області.
З метою увічнення пам’ятної дати, сприяння розвитку патріотизму, популяризації досягнень як окремих працівників Харківщини, так і трудових колективів, а також підвищення іміджу області, депутатами започатковано святкування Дня Харківської області.
Датою щорічного святкування визначено 19 вересня, оскільки в цей день у 1943 році територія Харківщини була остаточно звільнена від нацистських загарбників, що стало початком відродження області.
Вперше широке відзначення Дня області відбулося в усіх її куточках
18-19 вересня 2010 року з нагоди 245 річниці від дня утворення.
