До Виконавчої дирекції Асоціації останнім часом надходять звернення селищних голів щодо наявності проблем, що викликані неможливістю здійснення нотаріальних дій уповноваженими ними особами (зокрема старостами) у тих населених пунктах, назва яких містить застарілий на сьогодні термін «селище міського типу». Вивчивши проблемне питання, Виконавча дирекція підготувала листа до Міністерства юстиції України наступного змісту.
Зазначена проблема викликана колізією між нормами статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та нормами статті 37 Закону України «Про нотаріат». Така колізія утворилася після внесення змін до Закону України «Про нотаріат» Законом України № 1709-VII від 20.10.2014.
Так, відповідно до підпункту 5 пункту "б" частини першої статті 38: до відання виконавчих органів сільських, селищних рад належить вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання.
Стаття 37 Закону України «Про нотаріат» (в редакції до 20.10.2014), визначала, що у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють відповідні нотаріальні дії.
Однак, після змін, внесених Законом України № 1709-VII від 20.10.2014 до Закону України «Про нотаріат», частина перша статті 37 зазначеного закону, містить формулювання: «у сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії».
Відомо, що Міністерством юстиції України свого часу направлено листи-роз'яснення:
- від 27.01.2016 № 27/13/32-16 «Щодо права на вчинення нотаріальних дій посадовими особами органу місцевого самоврядування в населених пунктах, які мають статус селищ міського типу у зв'язку із внесенням змін до статті 37 Закону України «Про нотаріат», який адресований начальникам Головних територіальних управлінь юстиції в областях, та
- від 07.09.2020 № 39704/18469-26-20/8.3.2 з аналогічних питань, який адресований Старосалтівській селищній раді Харківської області.
В цих листах зазначається, що норма преамбули Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР, затвердженого Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 12.03.1981 року № 1654-X, (далі – Положення від 12.03.1981) про те, що адміністративно-територіальними одиницями Української РСР є: область, район, місто, район у місті, селище міського типу, сільрада, село і селище, є досі чинною. Населені пункти, які є на території Української РСР, поділяються на міські і сільські. До міських населених пунктів належать міста республіканського, обласного, районного підпорядкування і селища міського типу, до сільських – села і селища незалежно від їх адміністративної підпорядкованості. У зв'язку із зазначеним, посадові особи місцевого самоврядування селища міського типу не мають повноважень щодо вчинення нотаріальних дій.
Маємо зауважити, що відповідно до статті 133 Конституції України систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. Тобто термін «селище міського типу» у Конституції України взагалі відсутній.
Оскільки відповідно до пункту 1 Перехідних положень Конституції України, закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України та враховуючи, що норми Основного закону є нормами прямої дії, то норми Положення від 12.03.1981, на наше переконання, вже не можуть застосовуватися, адже суперечать Конституції України.
Окрім того, слід зазначити, що на сьогодні, через незавершеність адміністративно-територіальної реформи термін «селище міського типу» ще й досі використовується, але лише як частина найменування населеного пункту. При цьому, відповідна територіальна громада є «селищною», а найвищим органом місцевого самоврядування такої громади є селищна рада. При цьому слід звернути увагу, що Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає повноваження саме сільських, селищних, міських рад (й взагалі не використовує термін «селище міського типу»).
Також маємо зазначити, що у чинному законодавстві України визначення поняття «сільська місцевість» надано у статті 1 Закону України «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність», згідно з якою «сільська місцевість» – це території, що знаходяться за межами міст
і є переважно зонами сільськогосподарського виробництва та сільської забудови.
Враховуючи зазначене, вважаємо, що під застосованим у статті 37 Закону України «Про нотаріат» терміном «сільський населений пункт» слід розуміти усі населені пункти, які не є містами.
Крім того, слід враховувати, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», тільки на території Харківської області із 56 затверджених укрупнених територіальних громад - 26 є селищними територіальними громадами. Адміністративними центрами у всіх цих громад є так звані «селища міського типу». Аналогічна ситуація й у інших регіонах держави.
Таким чином, на сьогодні склалася ситуація, за якої чинна редакція статті 37 Закону України «Про нотаріат» не лише не відповідає статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», але й не відповідає об'єктивним потребам новоутворених селищних рад, до складу яких, з-поміж інших, увійшли й сільські громади, на території яких відсутні нотаріуси.
Враховуючи, що відповідно до пункту 4 статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядуванні в Україні» до складу виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради входить за посадою староста, вважаємо, що він може бути уповноваженою особою органу місцевого самоврядування та відповідно до статті 37 Закону України «Про нотаріат» здійснювати нотаріальних дій у сільських населених пунктах (у тому числі й тих, що увійшли до складу селищних рад, центром яких є селища міського типу).
Таким чином, є всі підстави вважати, що староста може вчиняти нотаріальні дії, як на території сіл, так і на території селищ, незалежно від наявності у назвах деяких селищ застарілого і неактуального та фактично неконституційного терміну «селище міського типу».
Враховуючи викладене вище, просимо:
1) з метою усунення колізії між нормами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про нотаріат», та задля забезпечення належної реалізації прав жителів сільських та селищних громад на отримання мінімального набору нотаріальних послуг, розробити та внести на розгляд Верховної Ради України проєкт закону щодо внесення відповідних змін до статті 37 Закону України «Про нотаріат» (у зв'язку з реформою децентралізації та адміністративно-територіального устрою);
2) з метою уточнення правової позиції Міністерства, направити відповідного листа-роз'яснення начальникам міжрегіональних управлінь юстиції в областях України щодо втрати чинності окремих норм Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР, затвердженого Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 12.03.1981 року № 1654-X, як таких, що суперечать Конституції України.
Перший віце-президент –
виконавчий директор Асоціації Микола Тітов
