Місце, куди може звернутися кожен мешканець територіальної громади і знайти там опору та професійну підтримку. Саме так описують Центри життєстійкості їхні відвідувачі. За першу половину травня такі осередки відкрилися по всій Україні - від Харківщини до Закарпаття. Одна з ключових вимог до їхньої роботи - доступність для кожної людини. Як ця норма реалізована на практиці - розповіли в Міністерстві соціальної політики України.
Не просто наявність пандусу, чи вивіски зі шрифтом Брайля на дверях - кожен Центр життєстійкості облаштовується за принципами безбар’єрності - від вхідної групи і кольорів на стінах до риторики, якою послуговуються спеціалісти таких Центрів.
Міністерка соціальної політики України Оксана Жолнович розповідає, що така вимога - одна з головних при створенні таких просторів.
"Центри життєстійкості – ті простори, які мають бути максимально доступні та безбар’єрні, адже вони розраховані на широку аудиторію і надання послуг людям з різними потребами. Це те, до чого ми прагнемо – забезпечити універсальність просторів, бо між людиною і послугою не має бути високих порогів. Часто безбар'єрність – це різниця між ізоляцією вдома та повноцінним життям у соціумі. Кожен в громаді повинен мати доступ до всіх тих благ, які створює країна для своїх громадян,” - поділилася вона своїм баченням.
Нагадаємо, порівняно з довоєнним 2021-м роком, кількість колісних крісел, які держава профінансувала у 2023-му році, збільшилася на 50%. Можемо очікувати, що ця тенденція буде зберігатись. Саме тому, доступність таких соціальних просторів, як Центри життєстійкості - це не просто опція, а ключовий критерій для старту.
З 15 травня Центр життєстійкості у Житомирі офіційно відкрив свої двері для відвідувачів. Історія його створення - яскравий приклад втілення принципів безбар’єрності в життя.
Директорка Фонду BGV, на базі якого запрацював Центр, Поліна Алдошина, зізнається: щоб долучитися до проєкту Мінсоцполітики, довелося буквально переоблаштовувати усе.
“Ми зробили капітальний ремонт, повністю оновили і переобладнали приміщення. Облаштували інклюзивний простір, включно із санвузлом, аби люди з інвалідністю, зокрема й ті, які пересуваються на колісних кріслах, мали безбар’єрний доступ та безперешкодно пересувалися закладом. У нас також є окрема зона і для дітей - із настільними іграми та книгами, аби вони не нудьгували, поки батьки розмовляють із фахівцями. До кінця року ми плануємо надати допомогу майже 4-м тисячам жителів.”
З-поміж ключових критеріїв до облаштування Центрів життєстійкості можна виділити такі:
- безперешкодний доступ до простору (ліфт, або пандус),
- комунікація та інформування у різних форматах, доступних кожній людині (шрифт Брайля, кольорова навігація, вивіски та екрани з доступним шрифтом),
- наявність різних функціональних зон (для індивідуальних та групових занять, зона очікування, дитяча кімната, душова кімната),
- адаптація приміщень під маломобільні групи населення (ширина дверей, коридори, санвузол),
- додаткові рішення (освітлення, рухомі меблі, звукоізоляція тощо).
У допомогу громадам, Міністерство розробило Путівник зі створення безбар’єрного простору Центрів життєстійкості (PDF, 7,5 МБ).
Усі ці принципи допомагають будувати сприятливе середовище для розвитку та підтримки людей, сприяти їхньому повноцінному життю та інтеграції в суспільство.
Ще один важливий елемент цього процесу - навчання правилам безбар’єрної мови за Довідником безбар’єрності , які проходять для команд психологів та фахівців соціальної роботи. Адже Центри життєстійкості покликані стати місцем сили та відновлення для кожної людини, незалежно від віку, гендеру, соціального статусу, чи віросповідання.
Адреси відкритих Центрів життєстійкості доступні на сайті Мінсоцполітики .
Проєкт реалізується Міністерством соціальної політики і є складовою Всеукраїнської програми ментального здоров'я “Ти як?” Першої леді Олени Зеленської.
* за матеріалами сайту "Децентралізація"
