Розроблення нової редакції Закону України “Про колективні договори і угоди” передбачено пунктом 56 Плану законопроектної роботи Верховної Ради України на 2021 рік, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 02.02.2021 № 1165-IX.

Одночасно досягнуто домовленості щодо удосконалення законодавства про соціальний діалог з метою підвищення його ефективності, включаючи колективно-договірне регулювання трудових відносин, під час засідань Кластера 6 “Співробітництво в галузі зайнятості, соціальної політики та рівних можливостей, охорона здоров’яˮ Підкомітету з питань економіки та іншого галузевого співробітництва Комітету асоціації між Україною та ЄС.

За результатами розгляду звернень суб’єктів сторін соціального діалогу різного рівня проведено аналіз причин виникнення проблемних питань під час практичного застосування норм законодавства.

У сфері колективно-договірного регулювання трудових відносин успішному розвитку відповідної діяльності в Україні перешкоджає наявність деяких несприятливих чинників, зокрема:

• штучне усунення новостворених суб’єктів сторін від участі в колективно-договірній діяльності (колективні угоди, договори діють до укладення нових, на практиці десятиліттями, при цьому відсутня можливість приєднатись до їх сторін, у т. ч. з метою участі у прийнятті рішень стосовно внесення змін і доповнень до їх тексту, можливість ініціювати переговори з укладення нових угод і договорів);

• проблеми з формуванням спільних представницьких органів сторін для ведення колективних переговорів (недосягнення суб’єктами сторін згоди, що затримує початок переговорного процесу);

• невизначеність щодо сфери дії колективних угод та порядку дій у разі необхідності врахування умов кількох угод, наслідком чого є звернення працівників, їх представників до органів виконавчої влади, судових органів з метою вирішення спірних питань застосування положень угод;

• відсутність у деяких сферах на галузевому рівні у профспілкової сторони партнера з боку сторони роботодавців для ведення колективних переговорів та укладення галузевих (міжгалузевих) угод;

• неврегульованість питань призупинення, зупинення дії положень колективної угоди, договору, що в умовах сьогодення є несприятливим фактором для досягнення певних домовленостей сторонами соціального діалогу;

• невизначеність зі складом суб’єктів сторін соціального діалогу на рівні територіальних громад в умовах процесу децентралізації, що негативно впливає на спроможність соціальних партнерів реалізувати власні статутні завдання.

Необхідність осучаснення норм законодавства підтверджено в ході реалізації в Україні проектів технічної допомоги Міжнародної організації праці, національними та міжнародними експертами напрацьовано рекомендації щодо можливих шляхів вирішення проблемних питань.

Основні положення проєкту акту:

Законопроєктом пропонується:

– уточнити сферу дії колективних угод і договорів;

– визначити порядок застосування роботодавцем умов колективних угод у разі обов’язковості врахування положень кількох угод;

– розширити суб’єктний склад сторін колективних переговорів на галузевому рівні з урахуванням пріоритетного права участі репрезентативних суб’єктів;

– встановити взаємозв’язок між нормами колективних угод галузевого і територіального рівня, передбачивши можливість укладення територіальних угод в окремій галузі;

– врегулювати питання утворення спільного представницького органу сторони на будь-якому рівні діалогу;

– передбачити можливість призупинення та зупинення дії окремих положень колективних угод і договорів, можливість приєднання до сторін угод і договорів нових суб'єктів;

– надати можливість залучати громадські об’єднання до участі в консультаціях, обміну інформацією, якщо їх мета (цілі) та напрями статутної діяльності відповідають суті питання, що розглядається.

Крім того проєктом акта пропонується внести зміни до законодавчих актів з метою приведення їх норм у відповідність до його положень, осучаснення термінології, врегулювання окремих питань, що стосуються взаємовідносин між профспілками і роботодавцями.

З метою забезпечення можливості практичної реалізації положення частини першої статті 32 проекту акта одночасно окремим законопроектом пропонується внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення.