Навіть під час воєнного стану беззаперечними залишаються наступні твердження:
- охорона здоров’я – це один з пріоритетних напрямків державної політики,
- заклади охорони здоров’я належать до об’єктів критичної інфраструктури.
Саме тому одним з ключових завдань в діяльності органів державної та місцевої влади під час воєнного стану є забезпечення сталого функціонування системи охорони здоров’я та задоволення медичних потреб населення. Це необхідна умова для збереження та покращення тривалості і якості життя населення країни, адже загальновідомо, що здорова нація і людський капітал є основою існування та розвитку будь-якої держави.
На превеликий жаль, наразі наша Батьківщина проходить безпрецедентне випробування у вигляді війни з російською федерацією. Від 24 лютого багато наших співвітчизників втратили не лише спокій, а й домівки, роботу, рідних, друзів, здоров’я, а дехто і життя… В нових критичних, напружених, екстремальних умовах воєнного стану працюють всі сфери суспільства, включно зі сферою охорони здоров’я, де медичні працівники щодня демонструють приклади справжнього героїзму на робочому місці. На самому початку війни керівникам української медицини довелося приймати першочергові рішення щодо забезпечення сталого функціонування української медичної системи, які дозволили закладам охорони здоров’я підлаштуватися під нові умови існування. Такими рішеннями стали, наприклад, спрощення маршруту пацієнта та покращення доступності медичної допомоги за рахунок того, що Міністерство охорони здоров’я спростило правила користування електронними інструментами (електронні направлення, виписки, рецепти і т.д.), а також прибрало такі вимоги, як обов’язковість візиту до свого сімейного лікаря чи необхідність електронного направлення при візиті до спеціаліста. Крім цього заклади охорони здоров’я отримали можливість не вносити дані в електронну систему охорони здоров’я у тих випадках, коли відсутня технічна можливість це робити – відсутність світла, мережі інтернет, відповідної комп’ютерної техніки.
Зі свого боку, Національна служба здоров’я України внесла зміни в методику виплат за договорами в рамках пакету медичних гарантій – зафіксовано місячні виплати на рівні 1/12 бюджету річного договору на рівні спеціалізованої медичної допомоги та на рівні, що відповідав кількості укладених декларацій з вибору лікаря станом на 1 березня 2022 року для первинної медичної допомоги.
З особливими викликами стикнулись ті території, які були чи й досі залишаються тимчасово окупованими. Серед іншого, це відсутність комунальних аптек та тимчасове припинення роботи приватних, що призвело до різкого дефіциту ліків на цих територіях. Схожа ситуація відбулася і в тих лікарнях, які свого часу передали харчування та інші послуги на аутсорсинг. В умовах окупації більшість приватних підприємств та бізнесменів були змушені згорнути свою діяльність, а отже не могли виконувати свої зобов’язання згідно укладених договорів.
Особливим викликом для великої кількості громад в Україні стали питання прийому та допомоги внутрішньо переміщеним особам (ВПО), а також робота з гуманітарними вантажами. Позитивний досвід багатьох громад за цими напрямками заснований, серед іншого, на співпраці волонтерів та органів місцевого самоврядування. Найкращими кейсами є синергія та кооперація усіх залучених стейкхолдерів, впорядкування та координація їхньої діяльності, наприклад, Координаційний штаб волонтерів Дніпра.
У цьому напряму волонтерські штаби та органи місцевого самоврядування часто працювали і працюють пліч-о-пліч, що є запорукою незламності і взаємовиручки. Дуже важливо організовувати в громадах певні хаби із зустрічі та допомоги ВПО, де б оперативно та в режимі 24/7 вирішувались питання реєстрації, поселення, харчування, опіки, матеріального забезпечення, медичної і соціальної допомоги ВПО. Найкращими медичними прикладами з готовності громад допомогти співвітчизникам є розширення тих можливостей і пільг, які існують на території громади за кошти місцевого бюджету (пільгові медикаменти, вироби медичного призначення, соціальні пільги, працевлаштування і т.д.), на ВПО, які мають тимчасову реєстрацію. В деяких ситуаціях у пункт зустрічі ВПО прибували діти без батьків, маломобільні особи, за якими нема кому доглядати та інші особливо вразливі групи населення. Тому важливо подбати про соціально-медичну підтримку таких людей, оскільки війна, крім фізичної руйнації, призводить ще й до масштабної гуманітарної катастрофи.
Окремої уваги, з точки зору контролю, потребує напрямок роботи з гуманітарними вантажами, які громади по всій Україні отримують від різних донорів – фізичних чи юридичних осіб, напряму чи через військові адміністрації, з середини країни чи з-за кордону. Дуже важливим є правильний облік та інвентаризація таких вантажів. Насамперед мова йде про дороговартісні речі – медичне обладнання, меблі, медичні вироби, але не варто забувати й про малоцінний інвентар чи медичні препарати. Чим краще побудована система обліку та використання гуманітарних вантажів, тим швидше ці речі досягнуть свого кінцевого споживача, а до громад та закладів не буде питань в майбутньому від контролюючих інстанцій.
Неодмінно слід виділити напрям з психологічної підтримки. В першу чергу ця підтримка потрібна для тих осіб, які безпосередньо постраждали від війни в Україні. Не маючи фізичних дефектів, вони натомість можуть мати глибоку психологічну травму. Часто люди не усвідомлюють наявність запиту на психологічну підтримку, тому, крім забезпечення безперешкодного доступу до психолога, громадам та закладам охорони здоров’я варто вести й активну промоцію та популяризацію візитів до психолога або сімейного лікаря, що проходив навчання у сфері ментального здоров’я.
Пам’ятаємо, що перемога України залежить від кожного з нас. Від наших дій, поглядів, бачень та висловлювань… Дуже важливо в цю скрутну хвилину демонструвати стійкість, єдність, взаємопідтримку та жертовність. І особливо це стосується сфери охорони здоров’я, безперебійне функціонування якої напряму впливає на життєстійкість та обороноздатність нашої держави.
