У листопаді минулого року читач порталу «Децентралізація» звернувся до редакції з проханням роз’яснити, чи має право підприємець (фермер) бути одночасно старостою, депутатом місцевої ради і членом земельної комісії відповідної ради.
Ми коротко відповіли, що так бути не може, бо це порушення закону, а якщо так є, треба звернутися до місцевої ради, вказати на порушення і отримати роз’яснення. Читач так і зробив і отримав ось таку відповідь:
«На ваше звернення щодо сумісності діяльності депутата міської ради, члена постійної комісії з питань благоустрою, житлово-комунального господарства, регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища, старости із зайняттям підприємницькою діяльністю, повідомляємо, що, згідно рішення 1 сесії 8 скликання від 27.11.2020 року, його затверджено виконуючим обов’язки старости. Призначено не як посадову особу місцевого самоврядування, не присвоєно ранг посадової особи місцевого самоврядування та відповідно не здійснюється виплата надбавки за ранг та вислугу років. Згідно частини 3 статті 25 Закону «Про запобігання корупції», обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності не поширюється на депутатів місцевих рад».
Цю відповідь читач надіслав і нам з проханням пояснити, наскільки законними є рішення місцевої ради.
Роз’яснення надала експертка з юридичних питань офісу підтримки реформи з децентралізації Леся Федченко.
Вона зазначила, що у листі від місцевої ради описані очевидні факти порушень законодавства.
Перше порушення полягає в тому, що староста суміщає свою посаду з іншою діяльністю, зокрема, зі статусом депутата місцевої ради та зайняттям підприємницькою діяльністю, що прямо заборонено частиною 2 статті 54-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно якої:
- староста працює на постійній основі в апараті відповідної ради та її виконавчого комітету, а в разі обрання членом цього виконавчого комітету - у виконавчому комітеті ради;
- на старосту поширюються вимоги щодо обмеження сумісності його діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлені цим Законом для сільського, селищного, міського голови.
Отже, за законом, староста, як і голова громади, «не може бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах, займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю». Зазначені обмеження передбачені для сільського, селищного, міського голови ч. 4 ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Друге – порушення антикорупційного законодавства, а саме вимог ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції» щодо обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності. Відповідно до ч. 1 цієї статті Закону особам, зазначеним у п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону (серед яких – посадові особи місцевого самоврядування), забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України. Адже, відповідно до ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство», фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
Третє порушення в тому, що особу затверджено на посаду «виконуючого обов’язки старости», що взагалі законодавством про місцеве самоврядування не передбачено. Відповідно до частини 1 статті 54-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», староста затверджується сільською, селищною, міською радою на строк її повноважень за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови, що вноситься за результатами громадського обговорення, проведеного у межах відповідного старостинського округу. Єдиний випадок, передбачений законодавством, коли місцева рада може покласти виконання обов’язків старост на відповідних осіб, міститься у Законі України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» та може бути застосований виключно у процесі добровільного об’єднання територіальних громад.
Четверте порушення - особу «призначено не як посадову особу місцевого самоврядування, не присвоєно ранг посадової особи місцевого самоврядування та відповідно не здійснюється виплата надбавки за ранг та вислугу років». Це є порушенням законодавства про місцеве самоврядування та законодавства про службу в органах місцевого самоврядування. Відповідно до частини 2 статті 54-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», староста працює на постійній основі в апараті відповідної ради та її виконавчого комітету, а в разі обрання членом цього виконавчого комітету - у виконавчому комітеті ради. Староста є посадовою особою місцевого самоврядування і на нього поширюється дія Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Так, відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», прийняття на службу в органи місцевого самоврядування на посаду старости здійснюється шляхом затвердження відповідною радою. Відповідно до частини 2 статті 12 цього ж Закону, на посадових осіб місцевого самоврядування поширюються вимоги та обмеження, встановлені Законом України «Про запобігання корупції». Відповідно до абзацу 7 статті 14 цього ж Закону посаду старости віднесено до п’ятої категорії посад в органах місцевого самоврядування. Відповідно до частини 2 статті 15 цього ж Закону особам, які займають посади, віднесені до п’ятої категорії, може бути присвоєно 11, 10 і 9 ранг.
Як бачимо, місцева рада грубо порушила законодавство. Звичайно, громадянин, який виявив ці порушення, має повне право звернутися в правоохоронні органи, і місцевій раді доведеться нести відповідальність за свої рішення.
Ми запитали у Лесі Федченко, як можна виправити ситуацію у цьому випадку.
На думку експертки, за обставин, описаних у листі, ситуацію можна виправити шляхом звільнення особи, яку «затверджено» у такий спосіб.
Леся Федченко нагадала також, що у разі, якщо ця особа бажає працювати на посаді старости, вона має бути затверджена на посаду старости у спосіб, передбачений статтею 54-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»:
- її кандидатуру відповідний міський голова може внести на громадське обговорення у відповідному старостинському окрузі;
- у разі отримання підтримки жителів відповідного старостинського округу – рішенням ради затвердити особу на посаду старости;
- затверджений радою староста зможе приступити до роботи на посаді після складення повноважень депутата місцевої ради. Тобто, якщо особа, про яку йдеться, не складе депутатський мандат, вона залишиться депутатом і членом відповідної постійної комісії, але не зможе бути старостою.
Перед публікацією цього матеріалу ми звернулися до місцевої ради з проханням повідомити, які кроки у громаді планують зробити, щоб усунути порушення законодавства. На жаль, відповіді ми не отримали…
