«Розп’ята душа на хресті Всевишньої печалі»

Друк

Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Та й багато сторінок вписано кривавим і чорним! Читаєш подумки і здригаєшся від жаху. Особливо вражають сторінки, де смертним шрифтом вкарбовані слова про голод. Мало знайдеться не тільки в історії України, а й світу, таких жахливих трагедій, як Голодомор 1932-1933 років, який випав на долю  українського народу.        

Їм – неоплаканим і невідспіваним... Їм – похованим без труни й молитви... позбавлених могили й шани – присвятили мітинг-реквієм, який відбувся у нашому місті 23 листопада біля пам’ятного знаку жертвам  голодомору.

На мітингу виступили: заступник міського голови Кравченко Н. В., літературну композицію «Чорна сповідь моєї Вітчизни»  виконали учасники театрального гуртка «Чародії» міського будинку культури.

Пам’ять великомучеників нашої трагічної історії присутні вшанували хвилиною мовчання та запалили свічки пам’яті, як данину тим, хто навічно відійшов від нас у 1932-1933 роках.

До пам’ятного знаку представники організацій та мешканці міста поклали квіти.



Голод 1932-33 років чорніє великою плямою на демографічній карті України, втрат від цього ще не вдалося повернути - ні матеріальних, ні тим більше людських. Мільйони людей, які загинули голодною смертю, не можуть безслідно розчинитися у часі і просторі. Про них пам'ятатимемо ми, хто вижив, їх діти та онуки.

Пам'ять про Голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога  всім сущим на Землі.