На початку липня Сахновщинський коровай включили до переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Коровай став другим елементом з Харківщини у списку.
Який він на смак, як шукали носійок традиції та чому це важливо для громади, Суспільному розказав заступник директора Сахновщинського будинку культури Олег Яриніч.
Чекали два роки
Заявку на включення короваю до переліку елементів нематеріальної культурної спадщини громада подала у 2020 році. Які вимоги довелося виконати, щоб традицію включили до переліку?
По-перше, мали бути елементи нематеріальної культурної спадщини, які побутують в громаді та досі живі. Одна з основних вимог — життєздатність елементу, тобто довести, що він існує. Ще одна вимога — елемент має передаватися з покоління в покоління, якщо не помиляюся, не менше, ніж в трьох поколіннях.
Потрібно було оформити документацію, провести дослідження, зібрати матеріали, спілкувалися з носіями традиції. Ми вибрали кілька сіл в громаді, поспілкувалися з коровайницями, деякі моменти зафільмували, записали, сфотографували. Подали заявку й чекали, експертна рада довгий час не збиралася через низку своїх причин.
Як шукали носійок традиції?
У нас був попередній перелік жінок, які практикують випікання короваїв — у 2017 році коровай включили до обласного переліку, попередньо проводили дослідження спеціалісти Обласного організаційно-методичного центру культури й мистецтв з Харкова, наші місцеві клубні та музейні працівники, тож база вже була. Далі методом анкетування шукали інших носійок. Хто мав можливість, випікав при нас коровай, дехто приходив з готовим виробом. Об'їздили чотири села громади та відвідали коровайницю у смт Сахновщина.
Носійки традиції
Скільки коровайниць в громаді, хто вони, де навчилися пекти?
Ми нарахували близько 10 жінок, які постійно практикують випікання короваїв, але ми не враховуємо тих, хто пече короваї час від часу. Це одна із вимог для облікової картки, щоб традицію практикували постійно. А так — кількість жінок, які випікають короваї, не злічити. Наприклад, треба на весілля дітям спекти, то печуть. Є люди, які, навпаки, випікають короваї на замовлення.
У нас є коровайниці, які працюють в сільських клубах, наприклад, Леся Шикітка. Роботу з тістом вона переймала від мами й бабусі, а саму коровайницьку традицію — від інших сільських жінок. Хтось працював з пекарством, наприклад, Любов Терещенко з села Огіївка, вона одна з найстарших носійок традицій в нашій громаді, працювала на хлібзаводі, якого зараз вже немає. Є жінки, які люблять займатися випічкою.
У Любові Терещенко дуже велика родина, вона намагається на всі родинні зібрання пекти коровай, тому що це не тільки символ громади, а і їхній маленький родинний символ, який об'єднує родину за сімейним столом.
Під час дослідження, що коровайниці розповідали про свою роботу — чи складна вона?
Робота з тістом потребує досвіду. Коли підходить робота до прикрашання, потрібна майстерність не одного року. Нещодавно спілкувався з нашою коровайницею Лесею Шикіткою, вона одна з молодих представниць традиції, питав, скільки часу треба, щоб опанувати роботу. Вона сказала, що залежить від людини, наскільки вона мотивована, але орієнтовно від одного до трьох років.
Здається, що це нескладно, але навіть самі коровайниці кажуть, що бувають такі випадки, коли коровай не вдається. Це залежить від різних факторів та обставин — настрій, бо готували треба в хорошому настрої, атмосфера та обстановка. Коровайниця має налаштуватися, наприклад, прочитати молитву.
Смак Сахновщинського короваю
Який на смак справжній Сахновщинський коровай?
Смак різний, залежить від господині, яка його готувала. Хтось любить додавати ваніль, наприклад, коровай Любові Терещенко з Огіївки має такий присмак. На диво, якщо подивитися рецепт, як коровайниця його готує, то туди йде багато олії, свинячого смальцю, жирного масла, домашнього молока. А коли коровай випікається, того жиру там не відчувається, він виходить розсипчастий, ніжний, ти, як його куштуєш, ніби все в роті огортає.
У Лесі Шикітки коровай виходить більш пухкий, вона любить працювати з дріжджовим тістом, у неї коровай повітряний. У селі Лебедівка, коли ми знімали кадри для документального фільму, коровай стояв в клубі, а там достатньо велика кімната, то він пах на всі її куточки, навіть на найбільш далекі.
В когось коровай відрізняється по кольору — скоринка темніша. Любов Терещенко пече короваї у справжній сільській печі, хтось пече на дровах, хтось — в електропечі, хтось — в газовій духовці. Відчувається і те, де печуть: наприклад, якщо у печі, то це ніби смак минулих поколінь. У Лесі Шикітки коровай більш сучасним виходить. Тож, щоб знати, який Сахновщинський коровай, треба його куштувати.
"Важливо, що нас почули"
До яких свят у громаді заведено випікати короваї?
Щороку на Сахновщині відбувався традиційний Покровський ярмарок, на який збираються усі села, старостинські округи. Минулого року у нас був задум провести локальний фестиваль короваїв, але коронавірус, цього року теж навряд вийде — війна. Короваями зустрічають офіційні делегації, їх випікають на масові святкування. В Будинку культури у нас на кожному святі є коровай. В музеї ми минулого року зробили макет короваю, щоб був наочний приклад того, як він виглядає, бо засушити справжній тяжко. Основу зробили штучну, оздоба — справжня.
Чому внесення Сахновщинського короваю до переліку НКС важливе для громади?
Нам важливо, що нас побачили, почули наш голос, наскільки я знаю, поки що наш коровай єдиний у переліку, хоч традиція пекти короваї живе багато де в Україні.
Що відомо
- Сахновщинський коровай та традиційне харківське коцарство включили до переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Наказ про це міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко підписав 6 липня.
- Нематеріальна культурна спадщина проявляється в усних традиціях та формах вираження, виконавському мистецтві; звичаях, обрядах, святкуваннях; знаннях та практиці, що стосуються природи та всесвіту та традиційних ремеслах.
- До культурної спадщини входять 26 елементів. Зокрема, мистецтво виготовлення звукової глиняної забавки "Валківський свищик".